За вашу мужність у бою,
За ваший біль, за ваші рани
І за життя наше щасливе -
Низький уклін, Вам, Ветерани!
10 травня 2014 року відбулася зустріч учениці 11-Б класу Кам'янського еколого-економічного ліцею Василенко Тетяни з ветераном Великої Вітчизняної війни Вороною Дмитром Івановичем.
Ворона Дмитро Іванович народився 1925 року в селі Ярове Кам'янського району.
Разом із батьком Іваном Борисовичем та братами Микитою і Петром, Дмитро Іванович спізнав, що таке окупація і "новий порядок". На фронт були призвані всі - батько і три сини.
У ході жорстоких боїв на польській землі під Варшавою смертю хоробрих поліг Іван Борисович.
І тоді ще не знали його сини Петро і Дмитро, що немає вже батька і брата Микити, який зі студентської лави Дніпропетровського інституту інженерів був призваний в ряди Червоної армії і під час оборони міста поліг смертю хоробрих.
Збереглися листи Дмитра Івановича до матері та рідних.
"...Дорога мамо і всі рідні. Чотири дні були в нас запеклі бої. Ворог намагається щось змінити, наступає. Але нічого не вийде. А знаходимося ми зараз далеко від вас, біля озера Балатон".
У наступному листі Дмитро Іванович написав: "Зараз стоїмо на кордоні між Угорщиною і Австрією. Весь час гримлять жорстокі бої. Тут вже тепло, дерева цвітуть, а пташки не співають, тільки чути свист мін і снарядів. Наші війська швидко рухаються вперед, не сьогодні-завтра звільнять Відень"
"Успіхи наші на фронті дуже хороші. У Берліні вже точаться вуличні бої. Скоро й перемога, якої так всі чекають..."
Багато різних небезпечних бойових епізодів береже пам'ять Дмитра Івановича, якими він залюбки ділиться з молодим поколінням.
У післявоєнні роки Дмитро Іванович здобув вищу освіту, працював у органах і привалий час - на партійній роботі.
Василенко Тетяна: "Я б хотіла подякувати Дмитру Івановичу за чудову зустріч, за спогади, якими він люб'язно з нами поділився, за знання про той страшний період і просто за досвід спілкування з людиною, яку сміливо можна назвати ГЕРОЄМ!"
